Куля, що вбила мене

Відчував її вранці,
Чистячи свій кулемет,
Поряд воїни-афганці
Сміялись з низки прикмет.
Я знав про неї раніше,
Коли в Ростові солдат,
З родиною попрощавшись,
Взяв в руки свій автомат...

Приспів:
Летіла та пісню співала
Про те, що все мине...
І посмішку смерті мала
Та куля, що вбила мене...
Її існування - це мить,
Бо треба влучити в ціль.
Життя обірвати нить,
Живим залишити біль...

Я ждав ще на Майдані
Свинцеву долю мою,
Коли вогні там крижані
Боролись за правду свою...
Та жаль мені, що мій батько
Про кулю мою не знав,
Коли ростовського хлопця
В бою під Москвою рятував...

Приспів.

Я практично так і не жив,
Все здавалося трохи буденним,
Тільки місяць всього прослужив,
Коли куля та вбила мене...
Я би міг і вдома сидіти,
Нехай другий хворь ту жене,
Ну, пізно, зі стволу злетіла
Та куля, що вбила мене...

Приспів.

Поділитись сторінкою: