| |
Товариші касирки і касири,
Ви сидите у амбразурах кас,
І здійснюєте мудре керівництво
Стихійною міграцією мас.
Я поважаю ваш нелегкий труд,
Я від поваги мало не німію,
Але по простоті своїй, мабуть,
Я дечого, чомусь, не розумію.
В Полтаву, в Ригу, у Владивосток
Я виїхати можу без затримок.
Але мені не продають квиток
До Лондону, або скажім, до Риму.
Мені, на вашу думку, не резон
Побачити Калькутту чи Суматру.
Хіба би влаштувався на сезон
В кордебалет великого театру.
Манять мене небачені міста -
Венеція, Макуту, Гонолулу.
Для простака і відповідь проста -
Охайний запах пещеної дулі.
Я дуже люблю чесних трударів,
І дармоїдів всяких ненавиджу.
Невже ж я політично не дозрів,
Щоб погуляти пішки по Парижу?..
Ви кажете там люди як вовки,
Там ЦРУ розставило тенета.
Впіймають наче муху павуки
Наївного радьяньшького поета.
Але чому, скажіть мені, лишень,
Громадянин великої держави,
Не можу завітати хоч на день
До мало що не рідної Варшави.
З дитинства маю мрію голубу:
Побачити як розцвіли банани,
А ви ж мені придумали табу
На пароплав до братньої Гавани.
Ви кажете - не вистачає місць...
Наш пасажир здолає перепону -
Добу простоїть, може навіть шість
У тамбурі загального вагону.
Коли ж у поїздах такий аншлаг,
Що повні всі кльозети і підніжки.
Принаймі відновіть мене в правах
Куди-завгодно мандрувати пішки.
Товариші касирки і касири,
Ви сидите у амбразурах кас,
І звідтіля розумними очима
Не кліпаючи дивитесь на нас.
На нас.. На нас... Ананас... Поділитись сторінкою: 
| |
