Осіннє полум'я

Моїй любові в полум'ї осіннім
На попіл не судилось догоріти...
Вона терпляче ждала воскресіння, —
Води чекають так під сонцем квіти...

Під листопадом теплий жар ховала,
Від поглядів – від свого та чужого...
Хоча тепла було там дуже мало...
Здавалось — вирувала в нім тривога...

А ти роздув жевріючі жаринки,
І обійняло полум'ям півсвіту...
І більше вже нема йому зупинки,
Тож будемо з тобою в нім горіти...

Поділитись сторінкою: