Віддала мати дочку у чужую стороночку

Віддала мати дочку
У чужую стороночку,
А як віддала,                    |
Та й напоминала:                 |
"Не йди, доню, додомочку".       | (2)

Доня того не слухала,
Та й за рік прилитіла,
Перекинулася в сиву зозулечку,   |
Та й у вишневім саду сіла.       | (2)

Тай почала кувати,
З хати матір викликати:
– Ой, чи не вчує,                |
Ой, чи не вийде моя рідная мати. | (2)

А матуся виходить,
Білі рученьки виносить,
Стала, подумала,                 |
Що доню віддала,                 |
Обіляли дрібні сльози.           | (2)

– Мамцьо моя мила,
Хліба, солі переїла,
Що ж ти мне віддала,             |
Світ ми зав'язала,               |
За кого я ни хотіла.             | (2)

Чоловіче, мій друже,
Та й не бий мене дуже,
Сорочка тоненька,                |
А тіло біленьке,                 |
Та й болить мене дуже.           | (2)

Поділитись сторінкою: