Був собі хлопець в двайцятім року

Був собі хлопець в двайцятім року, | (2)
Служив при війську півтора року.

Дівчина мила листи писала          | (2)
І від милого вістки ни мала.

Козак йде з війська, людей питає:  | (2)
– Де та дівчина, шо ся кохає?

А люди єму відповідають:           | (2)
– Вчора умерла, вже гріб копають.

Він йде на цвинтар, шапку здіймає, | (2)
Там два козаки грібець копає.

– Дай Боже щастя, шо копаєти?      | (2)
Кого в тім гробі поховаєте?

– Була дівчина, як злоті перла,    | (2)
Через кохання взяла умерла.

– Копайте ширше, копайте глибше,   | (2)
Буде нас двоє, буде нам ліпше.

В суботу рано ксьондзи співали,    | (2)
Молоду пару в грібець спускали.

В неділю рано зозуля кує,          | (2)
Там стара мати літа рахує.

На його гробі явір шовковий –      | (2)
Тут спочиває козак січовий.

На її гробі росте калина –         | (2)
Тут спочиває гарна дівчина.

Поділитись сторінкою: