Ой, дощ, іде дощ, в долині калюжа

Ой, дощ, іде дощ,
В долині калюжа.
Розсердилась жінка  |
Та на свого мужа.   | (2)

Розсердилась жінка
Та на свого мужа,
Вилізла на піч      |
Та й лежить недужа. | (2)

Іди, милий,
Хата від хати
Для своєї милої     |
Ліків шукати.       | (2)

Вставай, мила,
Я приніс горілки.
Цур тобі, пек тобі, |
Шукай собі жінки.   | (2)

Вставай, мила,
Приніс тобі меду.
Єй-бо, не встану,   |
Головки не зведу.   | (2)

Прираїли його
Добрі люди:
Вирубай дубину,     |
То здорова буде.    | (2)

Запріг милий
Рябую кобилу
Та поїхав милий     |
У ліс по дубину.    | (2)

Вставай, мила,
Я привіз дубину
На твою головоньку  |
Ще й на твою спину. | (2)

Ой, устала мила,
Так як не лежала.
Обняла мужа         |
Та й поцілувала.    | (2)

Дай тобі боже
З високого неба,
Що ти догадався,    |
Чого мені треба.    | (2)

Мене не боліли
Ні руки, ні кості,
Я тільки лежала     |
Для твоєї злості.   | (2)

Поділитись сторінкою: