Сумчанка

Колись до вкраїнського сходу,
До краю степів і гаїв
Ішли козаки по свободу,
Приносили думи свої,
Приносили пісню і славу,
А ще – переможні квітки,
Щоб їхніми стали по праву
Північного сходу жінки.

Приспів:
Не будем гратися в мовчанку,
Не будем гратися в слова,
Коли полюбите сумчанку –
Пропала ваша голова.

Шляхи тут проходили різні,
Ламалися навпіл шаблі,
Красиву ж сумчанку, як пісню,
Несли козаки на крилі.
Її берегли і любили,
І знову вертались сюди,
Щоб доньок вона народила –
Із чистим лицем, як з води...

Приспів.

І де ж тут шукати розради,
Коли над замрійливим Пслом
Століття звучать серенади
І місяць хлюпоче веслом,
Коли тут за мрійлива врода
Бентежить серця крізь віки –
Бо на українському сході
До сонця найближче жінки!

Приспів.

Поділитись сторінкою: