Розкажи мені матінко, казку

Я в дитинство своє заглядаю
І, здається, неначе у сні,
Тихі сутінки ріки зривають,
Розкриваються миті ясні.
Наче винне мале кошенятко
Біля ліжечка тихо стою,
І як кожне в дитинстві малятко
Ніжно прошу матусю свою.

Приспів:
Ну зроби, ну зроби мені ласку,
Розкажи мені, матінко, казку
Про співучий такий і чудовий,
Про мій рідний смерековий край!
Ну зроби, ну зроби мені ласку,
Розкажи, розкажи мені, казку -
І я кану як світ цей казковий,
Ти тихенько мені заспівай...

Ось чугайстер по горах блукає,
Ніжна мавка сплітає косу,
Ось козак, що чар-зілля шукає
І збирає ранкову росу.
Ось дракон пролетів, наче хмара,
Та знайшов принц чарівне перо,
І щаслива, закохана пара,
Бо завжди переможе добро!

Приспів.

Ці казки я завжди пам'ятаю,
Завжди ношу їх в серці своїм,
Я по них все життя виміряю,
Свято вірю словам чарівним.
Та дитинство, мов птах пролетіло,
Все здавалось казкове, мине,
Раптом, чую знайоме і миле,
Ніжно донечка просить мене.

приспів.

Поділитись сторінкою: