Осінь літу наснилась

Осінь літу наснилась
В ніч коротку, п'янку, на Купала.
В очі сині дивилась
І у губи його цілувала.
Пили перепели і зозуля у лісі кувала
І до ранку без тями
Літо смерть у вуста цілувало...

Приспів:
Це коротке життя...
Все життя ніби ніч,
На Купала...

Плаче в лазні княгиня кожну ніч,
На Івана Купала
Кров ніколи не стигне
На ножі окаянного Мала...
Тільки сонце зійде,
Стару лазню княгиня лишає,
Кличе своїх воїв
І в Ярилові сани сідає...

Приспів. (2)

Каже їм "Відрядіть, мене в санях,
Що везли Ярила".
Кожне місто, погост, наче скит,
Що лежать на Землі моїй милій.
Пили перепели і зозуля у лісі кувала,
А княгиня стара від самої себе утікала...

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: