І ніде мені немає дому

І ніде мені немає дому,
Білий світ – лавина, що пішла,
Золотих віків гнила солома,
Срібних – пересохла ковила.

Тріск дерев печалей і матерій,
Неба не впізнати і води,
Холод – від джерел і до артерій –
Вичорнення слів і лободи.

І коли гойдне останню глину,
Перед тим, як плечі вам гойдне –
У холодну мертву Україну,
Закопайте мертвого мене...

Помахай кадилом юний отче,
Волю дай парчевим рукавам...
Я – раніше трохи...
Бог не хоче,
Щоб я бачив те,
Що хоче вам...

Поділитись сторінкою: