Амнезія

Язик - твій ворог, коли говорить,
Але і не друг тоді, коли мовчить.
Примітивні рамки, комплекси і сором
Паралізують мову, коли душа кричить.
І ходять люди по паралельним вулицям,
Збираючи у горлі сльози у комок,
Чекають поки система перегрузиться
І зліпить фразу із хаосу думок...
Ну всьо, пока!.. Добраніч!..

Приспів:
А, може, залишайся в мене на ніч?..
До ранку нема шансів вийти заміж,
А завтра, може, ти мені не скажеш:
"Ну, всьо, пока..."

"Ну, всьо, пока..."
"Ну, всьо, пока..."
"Всьо, пока..."

Рік за роком, сковані канонами,
Ми губимо ключі від правильних дверей
І зависливо косим своїм оком
На тих, шо можуть вимовити це.
Ну всьо, пока!.. Добраніч!..

Приспів.

Всьо, пока...

Ну всьо, пока!.. Добраніч!..

Приспів.

Добраніч...

Приспів.

Добраніч...

Ну, всьо, пока...
А, може, залишайся в мене на ніч?..
До ранку нема шансів вийти заміж,
А завтра, може, ти мені не скажеш:
"Всьо, пока..."

Поділитись сторінкою: