Дружко (до братів)

Ану вип'ємо могорича,
Да упустіть нам оце місце!
Ми могорича і так вип'ємо, —
Одвічають брати, —
А за місце гроші візьмем.

Нехай вам місце, — говорить дружко, —
А нам оте, що накрите.
— Е!.. Голуб'ята, у нас те,
Що накрите, дорого стоїть.

Воно в нас поїло полову, солому,
Капусту; качани варили та годували.
— Да хоч би подивитися, — каже дружко, —
Що воно таке.

Підійма платок та й дивиться.
— А скільки ж вам грошей за нього?
— Дасте сто червінців?
Дружко, злякавшись буцімто, каже:

— Ох, лихо, яке дороге;
За сто червінців сто й купити можна.
Ну, нате вам (кидає трохи грошей на тарілку).
Чи всі?

— Ні, ще не всі, ще стілько положіте!
Дружко, кинувши ще скілько-небудь грошей, питає:
— А тепер усі?
— Усі уже, — говорить брат, беручи гроші.

Поділитись сторінкою: