Січнева ніч

Січнева ніч в габі завій –
Бог відає, котра...
В кімнаті чаїться моїй
Печаль, як світ, стара.
Я знов лічитиму до ста
І знову не засну;
Я знов чекатиму листа,
Що принесе весну.

Між нас – завіса снігова:
Мете, мете, мете...
Він розсипав легкі слова –
Не те, не те, не те...
Лишав мені на спомин їх,
Мов на снігу сліди;
Він був холодний наче сніг
І наче сніг блідий.

Кого я жду, тому, либонь,
Вільніш на самоті;
Для кого я несла вогонь,
Той грітись не схотів...
Я привела б його сама,
Але не до снаги,
Коли за вікнами зима
І на шляхах сніги.

Поділитись сторінкою: