Розлучили пару лебедів

Розлучили пару лебедів
Рано навесні недобрі сили.
Тугою на вранішній зорі
Крила білі лебедю відбили.
А в гніздечку двоє лебедят
Ждуть з додому матінку-лебідку.
З тугою стривожено кричать,
Звуть додому милую лелітку.

Вітерцем до милого гнізда
Лебедиця стрімголов спішила.
Бурею, як весняна гроза,
Чорні круки вихрем налетіли.
Почорніло небо голубе,
Стало навкруги темніше ночі,
Розорили лебедям гніздо,
Виклювали лебедиці очі.

Висохла вже вранішня роса,
Вже пахуче сіно відкосили.
Де співала у траві коса,
Сумно лебедята скиготіли.
Діти-лебедята не помруть,
Ще живе у душах їх надія.
Може, добрі люди підберуть,
Може, добрі люди обігріють.

Поділитись сторінкою: