Зірки кохання

У міській суєті
Зустрів очі оті,
Що враз серце моє запалили:
Час немов зупинивсь,
А я німо дививсь –
Ти мені усміхалася мило.
Раптом все я збагнув –
Зірок в небі сягнув
І поклав їх в долоні Кохання.
А тобі я шептав,
Що ще так не кохав,
І  кохаю так вперше й востаннє!

Приспів:
Хай минають роки –
Не згасають зірки,
Оповиті у вірність і ласку.
То ж не хмарте життя,
Бережіть Почуття
І для себе самі творіть Казку!

Та в життя суєті
Ми усі не святі,
Спокушають нас гнів і образи.
Хтось з нас Зірку згасив,
Хтось комусь не простив –
Йде в дорогу розлуки одразу...
А ти слів не знайдеш
І повз мене пройдеш...
Та таки озирнешся – я знаю:
Хоч минають роки
Та Кохання зірки
В небі нашому не погасають!

Приспів.

Поділитись сторінкою: