Галичанці

Голубінь бережанського ранку,
Де верба срібний кужіль пряде,
Тут зустрів я мою галичанку,
Що до сонця щасливо іде.

На раменах зелених смерічок.
Повисає замріяний спів.
Серед сотень вродливих Марічок
Я тебе, галичанко, зустрів.

Якщо щирі не збудуться мрії
Й хуртовина завиє в путі,
Я втоплю синьоокі надії
В нашій Липі завжди Золотій.

Я люблю бережанські світанки,
Моїх сил тут зростає прибій,
Галичанко моя, галичанко,
Йди до сонця між вітрами мрій.

Поділитись сторінкою: