Оптимістичний реквієм

Я іду по росі, мов по сльозах
Сирітських, вдовиних,
Озивається грім, як відлуння
Старих канонад,
І розбурхує пам'ять про тих,
Хто за волю загинув, —
Крізь літа очі хлопців із лісу
До мене зорять.

Приспів:
"Сокіл", "Бистрий",
"Стрімкий", "Яворенко" —
Не всі псевда донині розкриті...
Спом'яни, Українонько-ненько, —
то ж хоробрі твої були діти.
Твої, ненько, діти.

Край дороги хрести,
Прапори на високих могилах
Жовто-сині, із вітром
Удень і вночі гомонять
Та ще більше могил
Безіменно-журливих,
В тих криївках довічних
Герої правдиві лежать.

Приспів.

Хлопці, хлопці із лісу,
За духом мої побратими,
Вашу пісню за вас
Проспіваю й синам передам,
Тільки б наша жила Україна
На добро українцям,
Підступним на зло ворогам.

Приспів.

Поділитись сторінкою: