Чом ти, зозуленько

Чом ти, зозуленько, куєш-плачеш в лузі -
Віддала милого найкращій подрузі.

Тепер ні подруги, ні друга немає,
Одна чорна туга моє серце крає.

Моя ж ти подруга, пишна та красива,
Будь же ти, подруга, із милим щаслива.

А ти, милий друже, візьми свої слова,
Що кохаєш дуже, то тільки розмова.

Бо любов, як вишня, цвіла і опала,
Так же у нас вийшло, так же у нас стало.

Та вишня біленька тішиться плодами,
А я молоденька вмиваюсь сльозами.

Найкращій подрузі душу відкривала,
Найкраща подруга душу ошукала.

Вірте-довіряйте подругам, дівчата,
Тільки про милого не треба казати.

Нема більше туги, як втратити друга.
Нема більше горя, як душечка хвора...

Чом ти, зозуленько, куєш-плачеш в лузі –
Віддала милого найкращій подрузі.

Поділитись сторінкою: