Про вічну молодість

Запрягти до саней чотири чалі коні,
Чотири чалі коні і вчвал, і вчвал!
Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,
Аж луна відіб'ється від скал, від скал.

Труснути батогом на вітер, вітер буйний,
На вітер, вітер буйний і вдаль, і вдаль!
Наші очі далеччю, далеччю гартуймо,
А серце куймо на сталь, на сталь.

Ударять у срібну рунь золоті копита,
Золоті копита мов грім, мов грім.
Повними грудьми будем вітер пити,
Під дахом синього неба наш дім, наш дім.

Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:
Нема турбот! Нема турбот!
І сонцю ми поженемо, поженемо навпроти,
Бадьорі, радісні, в галоп, в галоп.

Запрягти до саней чотири чалі коні,
Чотири чалі коні і вчвал, і вчвал!
Навпростець переїдемо всі, всі перепони,
Здобудемо, здобудемо життя фінал!

Розпускають коні сиві, сиві гриви,
Пара з уст мов дим, пара з уст мов дим
З рвучим вітром буйногривим!
Рвучим вітром буйногривим!
Бути вічно юним, вічно молодим!

Поділитись сторінкою: