Зарічаночка

Із заріччя навпростець через гірську річку
Переходила дівчина воду бистру-бистру.
Шепотіли верболози-кумоньки зелені,
Щоби заглянув я в очі тії сині-сині.

Приспів:
Зарічаночко... Зарічаночко...
Течії швидкої ти не злякалася.
Сонечку, що в річці грало, посміхалася,
Русу косу розпустила, милувалася.
Зарічаночко... Зарічаночко...
Бистру воду підкорила й моє серденько,
Цвіти рясно, цвіти рясно, ой, рум'яночко,
Зарічаночко моя, зарічаночко!

Поміж травами знайшов і зірвав суничку,
Крапля соку з ягоди впала на сорочку.
Лиш ступила до ріки - води стали тихі,
Йшла водою легко ти сонечку на втіху.

Приспів.

Добирався до дівчини і сполохав пташку,
Але долю не упущу свою зарічанку.
Підкорились гірські води, ніжні стали хвилі,
Мовби шовком лоскотали ноги її білі.

Приспів.

Зарі-зарі-зарі-зарічаночко моя,       |
Зарі-зарі-зарі-зарічаночко, огов,     |
Зарі-зарічаночко огов-ого-ого-го-гов! | (2)

Поділитись сторінкою: