У новорічну ніч

Де'д не є той край, але далеко,
Може вітер зна, той сон,
Де коси розплетені...
Чи той сон, чаклун-чарівник,
Що не прийде ніколи,
Чи то промайнув у вікні вагоннім...
Виплеснув день високо в небо сосни,
А між ними золотисті коси,
Коси розплетені...
Але де той край, я не знаю,
Але кожен день і час на нього чекаю.

Тихо спадає сніг далеко на півночі,
Змерзли сльози - зірки,
Скляний дзвін, плач зірочний,
Сумний олень затопив у сніг очі,
Розплескала заметіль
В білому смутку ночі коси розсіплетені...
В заметіль пронеслись білі лебеді,
Срібні, мовчазні пропливли...
Дивні легені сніжні...
Стогін, дзвін сивих брам
Заметіль приморочить.
Повінчали мене з тихим смутком ночі
Коси розплетені...
Але де той край, я не знаю,
Але кожен день і час шукаю на нього!

Де'д не є той край, але далеко,
Може вітер зна,
Чи лелеки принесли до нас.
У досвітній час той сон,
Де коси розплетені...
Заблукали ліхтарі у дротах трамваїв,
Заблукали ліхтарі, мов розкидана зграя,
Тихо в небо пливуть... До єдиної надії.
Тихо спадає сніг, дзвін тремтить
І плине в косах розплетених...
Де'д не є той край...

Поділитись сторінкою: