| |
Вже дві години, як не ходить метро,
А ти і я додому не ідем,
Велике місто насипає щедро
Нам для розмови декілька годин.
Сидимо на асфальті біля клубу,
Свіже повітря тільки настає,
Там грає, мабуть, непогана група,
Та в нас з тобою дві години є.
Ти кажеш, що працюєш до півночі,
За мною скучив, зовсім помарнів,
І я кажу, що відпочити хочу,
Та в мене знов від'їзд на десять днів,
Що я щодня о шостій прокидаюсь,
Та не дзвоню, бо знаю, що ти спиш
І вечорами ти мене чекаєш,
Та в мене знову рейси на Париж...
Приспів:
У твоїх очах - як в лісі: |
Свіжий вітер, свіже листя, |
Поцілунок твій вогнистий, |
Знову в місті тридцять вісім... | (2)
Скажи, чому такі ми навіжені?
Невже так важко вчасно мати план?
Та вже летять години ті скажені -
Щодня, щоночі, просто ураган
І зранку знов давити на педалі,
Знову літак, автобус, пароплав
І мрію я з тобою на асфальті
Ділитись, як фриланс мене дістав.
У намаганні нам удвох зустрітись
Ми вже пробігли триста тисяч лі,
Твій поцілунок може зупинити
Цю біганину навколо Землі.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
