Покинуті оселі, занедбані поля

Покинуті оселі, занедбані поля,
Немов після татарської навали...
Гей, саду ж мій зелений, Вкраїнонько моя,
За віщо ж нас так тяжко покарали?
Вклонімся, любі діти, оселям батьків,
Бо вже ж нам тут не жити во віки віків!

Немає в світі правди – розвіялася в прах,
На цвинтарі спустошеного краю
Стоїть стражденна мати із свічкою в руках -
Синів своїх соколів дожидає.
Вклонімся ж, любі діти, землі матерів,
Бо вже ж нам тут не жити во віки віків!

О, земле наша, земле, прости ж ти нам, прости, -
Тебе ми не зуміли захистити!
Зостались біля церкви похилені хрести -
Вклонімся ж їм іще раз, любі діти!
Вклонімся ж, любі діти, могилам дідів,
Бо вже ж нам тут не жити во віки віків!

Поділитись сторінкою: