Пісня під гармонію

Колись по місцях велелюдних
Ходили сліпі кобзарі.
Носили в серцях своїх чесних
Пісні і легенди старі.

А нині не ті бандуристи,
Змінилося їхнє лице:
Співають і грають на сценах,
Щоб мати зарплату за це.

А десь на базарах товкучих,
Або в поїздах приміських
Хрипучі баси під гармошку
Пісень витинають таких:

"Хоть я не Дюма і не Пушкін,
І даже не Блок, не Бальзак,
Но єслі злагаю частушки,
То коє-что смисліт чердак.

Болтают, що я випиваю,
Що вєчно під газом хожу,
Но етім же я отравляю
Печонку свою, не чужу.

Писательом стать я питався,
Но мой не удався проект.
Простим я трудягой остался,
Хоть єсть у мозгах інтелект..."

Колись по місцях велелюдних
Ходили сліпі кобзарі.
Носили в серцях своїх чесних
Пісні і легенди старі.

Поділитись сторінкою: