Над річкою покинуто човна

Над річкою покинуто човна...
Нема вітрил, нема веселих весел,
І лиш цвіте, як спогад синіх весен, |
Петрів батіг у всіх щілинах дна.    | (2)

Коли б до хвиль дістатися човну,
Коли б гукнути - годі, чайко, плакать,
Я ще живий, дивись, як я, бурлака,  |
Грайливу хвилю серцем пригорну!     | (2)

Сліди надій загублено в піску.
Та човен береже одну-єдину -
Що в ніч буремну, темну, горобинну  |
Потік води знесе його в ріку.       | (2)

А ніч прозора мріє в далині,
Шепочуть верби тихо над водою.
Прийди, кохана, будемо з тобою      |
Співать безжурну пісню на човні.    | (2)

Над річкою покинуто човна...

Поділитись сторінкою: