Давня пісня

Погасли кострища стоянок,
У землю пішли племена.
Забрали в холодні кургани
Сокири, мечі й письмена.

Стьмяніли браслети і гребні,
Розпались намиста разки,
Що їх одягали древні
Смагляві юні жінки.

І келихи срібні, і чаши,
Що йшли по кругу колись,
Покрилися порохом часу
І холодом тліну взялись.

Та, може, мені здалося –
А час не все переміг.
На чашах тепло збереглося
Тих вуст, що торкалися їх.

І в пута тяжки клинописні,
Закована з давніх – давен,
В степу оживає пісня
Давно занімілих племен.

Поділитись сторінкою: