Я люблю твої тихі затоки

З далеких весен, з теплих літніх злив,
Із юності, навіки молодої,
Дніпро в іскринках сонця зашумів,
Рясні схилились верби над водою.
І знов мені ходити у блакить
До берега, де ти мене стрічала,
Де пісня, наче з юності, звучить,
Як давні дні з дніпровського причалу.

Приспів:
Дніпре! Я кричу в твою сонячну далеч,
Дніпре! Шепочу твоїм хвилям услід.
Мій синьоокий,
Я люблю твої тихі затоки,
Весняного вітру політ.

Ми захищали рідні береги,
Зросли будови, де були руїни,
І друзі нам навіки дорогі,
Що полягли в боях за Батьківщину.
А юність піднімає паруси,
Летить назустріч хвилям білопінним.
Славутич відбиває неба синь
І сам у даль тече широким плином.

Приспів.

Поділитись сторінкою: