Ой, і зрада, карі очі, зрада

Ой, і зрада, карі очі, зрада:
Чому в тебе, милий,
Не вся щира правда? | (2)

Ой, ти, милий, думаєш-гадаєш,
Мабуть же, ти мене
Покинути маєш!      | (2)

По чім же ти та й постерігала,
Що ти мене, мила,
Зрадником назвала?  | (2)

Чи по коню, чи по вороному,
Чи по мені, серце,
Та по молодому?     | (2)

Не по коню, не по вороному,
А по тобі, серце,
Та по молодому.     | (2)

Рано встаєш, коня напуваєш,
Зеленого сіна
Та ще й підкладаєш. | (2)

І жовтого вівса підсипаєш,
Із стайні як ідеш,
Нагайки шукаєш.     | (2)

До столу йдеш, все листоньки пишеш,
А як до полу йдеш,
Дитину колишеш:     | (2)

Ой ну, люлі, малеє дитятко,
Зостаєшся, миле,
В світі сиротятко!  | (2)

Не їдь, милий, горою ні низом,
Бо позакидана
Доріженька хмизом!  | (2)

Я тую хмизину ногою одкину,
А таки тебе я
Навіки покину!      | (2)

Ой, їдь же ти, милий, ой, їдь же горою,
А я піду услід
Та і за тобою!      | (2)

Поділитись сторінкою: