|
Тікай від мене як найшвидше, чуєш, я ж не вартий
Сидіти поряд з тобою ще й за одною партою.
Хіба я вперше відчуваю те саме тепло,
Незнайдені ще теореми, щоб відповісти - де воно.
Кохання яке в п'ятнадцять років
Загубилось між перервами, замкнулося.
Так хотілось просто ласки, погляду очей і неба,
Знаєш, що екзамен провалив - тому мені не треба
Привілеїв і чужої втіхи, я замкнувся в собі,
Я забувся в ролі кого я на цій планеті...
Залітаю між кімнати, там збиваю пепел,
Курити і не варто, я чекаю на моменти,
Щоб підійти, щоб запитатись - як ти?
Щоб розказати як запам'яталися роки
І саме так, ніби повертаюся в минуле,
Саме так я залишуся тільки лиш твоїм минулим...
Приспів:
Я задихаюся, повір, не пам'ятавши мрій... |
Квіти, які я дарував, давно зісохли... |
Забути б тебе... Та я не можу, знову мокну. |
Не говори, не треба, замовкни! | (2)
Пам'ятаю рози, не забуду сльози,
Я серйозно хотів, щоб було все серйозно
Та давно вже пізно, тримала тоді злість тебе,
Пісня сумна по мотиві медляка..
Я просто одинак в своїх думках, не хай так буде,
Я просто не забуду те, чого ще не забуду
І я змирився з тим, що час іде а я старію,
Що забуваю своє небо і ховаю мрію...
Віяв вітер сильний, настрій твій відмінний,
В квітні квітнуть квіти, ми - тоді ще діти -
Захопились грою. Для мене це була не гра...
Ти запитаєшся: Що? Я відповім: Вона...
Та, що найпрекрасніша, що теплом зігріє,
Що дарує відчуття,
В пориві дотику рук чуєш серця стук.
Шкода, що я для тебе не коханий, а просто друг...
Приспів. Поділитись сторінкою:
| |