До України - як до храму

Сльозу точу, але не плачу,
Я рідну Україну бачу,
Її народ, її багатство,
Та ще людей високе братство.

Щоб серце людям дарувати,
В біді народ не забувати,
А разом з ним у згоді жити,
Я ж колосок – від роду житній.

Сльозу точу, але не плачу,
Як пісню, Україну бачу.
Щаслива мить, що зве на подвиг, -
То кожен крок мій, кожен подих.

Я родом з синіх гір Карпатських,
І пісня – це моє багатство.
Іду щодня у світлу браму –
До України – як до храму.

Поділитись сторінкою: