Міль

Стрибаючи в реальність днів,
Невидимими нитками прив'язані,
Ми зловим кайф потрібних слів,
Бо вірою вони не сказані.
Втрачаючи харизму й страх,
Маріонетки долі чи суспільства,
Що більш нагадує нам крах
Аншлаг зреалізованого дійства.

Приспів:
Ми мовчимо крізь тугу й біль,
Кураж думок і божевілля грим,
Ми не метелики, ми - міль,
І у вогонь нема за ким.

Ми гноблені життям в неволі,
Заручники ми власних зрад,
Любивши щиро впали кволі,
В тенетах зношених порад,
І наші руки контролюють інші,
Хоч мова тіла молить про життя,
Ми наче з кращих гірші,
Ті, що завжди мовчимо про почуття.

Приспів.

Поділитись сторінкою: