Мати

Скрипить серед ночі колиска, 
Мов човник, гойдається в тиші. 
Зірок розв'язалася низка — 
Й розсипалась ген на узвишші.

І де та згубилася нитка, 
Що нижуть на неї перлини? 
А може, хмаринка-лебідка 
Змотала в клубок лебединий?

І котиться він понад гаєм, 
Сідає на плечі берізкам 
І слуха, як мати співає 
І тишу колише колиска.

Засни, моя радість і муко, 
Засни, моя доле і втіхо...
А дятел в годиннику стука:
І стало на світі, так тихо.

...Світанок вже скоро, вже близько, 
Тумани розмотують сіті. 
Заснула і мати, й колиска... 
Й здається, що тихо, так тихо на світі.

Немає святішої хвилі, 
Ніж та недоторкана тиша, 
Як падають зорі доспілі 
Й дитя біля матері дише.

Поділитись сторінкою: