| |
Довгий час пройшов, небо хмарами вкрилось,
Та історія ця Шекспіру і не снилась.
Приспів:
Вона не знає, як життя їй |
Це прожити... |
І без нього їй нема |
В світі що робити. |
Вона самотня, |
Залишилася одна, |
І тихенько по щоці |
У неї котиться сльоза... | (2)
Усі історії вже розказано й всі куплети оспівано,
Та несподівано з'явилася драма, де потерпілими
Були ті щасливі, колись веселі молодята,
Розлучила їх доля, яка не вміє кохати.
Все у законі, неначе фільм в павільйоні,
Як по сценарію коханого втрачає вона
І на завжди залишається Джульєттою забутою,
Та молить Бога, щоб він повернув йому життя.
Новий ранок, нові мрії про кохання,
Та у відповідь отримує нові випробування.
Ці останні зітхання, що майнули над землею,
Вже ніколи не повернуться назад до неї...
Приспів.
Погасла свічка на столі, погасли зорі в небесах,
Вже новий день настав та дівчина літає в своїх снах.
Вона забула, про друзів, забула про життя,
Із кожним днем вона все глибше поринає у печаль...
Час пройшов, той випадок пішов в минуле,
Вже не б'ється, як раніше, серце молоде.
Де залишив на світанку в катастрофі неминучій,
Молоду кохану душу - там стоїть самотній хрест.
Приспів.
Ця сльоза, яку не раз вже пережила,
Не змогла тоді спинити те, чого не заслужила.
Ці хвилини самоти і обійми з простотою
Затавруються назавжди й не дадуть їй спокою.
Набридли будні, набридло це життя,
До коханого всім серцем прагне повернутися вона.
Пішла з життя, щоб бути поряд з ним,
Бути щасливою назавжди в безкінечності годин.
Своєю ніжною рукою доторкнутися до лиця,
І сказати йому: "Я завжди буду твоя..."
Моя історія закінчилась і лине в небуття,
Одне кохання, дві душі та незакінчене життя...
Приспів.
Котиться сльоза, котиться сльоза, котиться сльоза... Поділитись сторінкою: 
| |
