| |
Сам, наче звір на пустій та холодній землі,
Самота – це все, що зосталось тобі,
Заблукав, загубився, потрапив в полон,
Все життя – не життя – найжахливіший сон
Все чуже, все лихе, незнайоме тобі,
Сил нема - всі що були, віддав боротьбі
За життя, за майбутнє, якого нема,
Майбуття – забуття і суцільна пітьма...
Приспів:
До зірок через терни
Крізь зневіру, страждання,
Крізь відчай і страх
Я назад не повернусь!
Прощавайте назавжди -
У мене свій шлях!
Мій за кроком крок – за крок до зірок!..
Враз у пітьмі промінь світла й надії з'явивсь,
Світло зве, воно кличе з собою у вись
До мети, де яскравий небесний покров,
Віднайти в собі сили почати все знов.
Що було, враз забудеш, немов уві сні
І повернуться сили, що дав боротьбі
Та на мить ти згадаєш той шлях, що здолав,
І побачиш байдужі обличчя, порожні слова,
І обертом йде враз твоя голова,
Шукаючи вихід, зайшов в глухий кут -
І де ти тепер – там чи тут?
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
