Поклик струни

Вийду під зорі вечірні,
Стану на срібній стерні
Боже, озвися на небі,
Боже, озвися в мені.
Тихо рябить під туманом
Світлом налита роса,
Небо мовчить наді мною,
В серці мовчать небеса.

В зоряних далях
Душа моя літає,
Іншого світу
Душа моя шукає,
Та повертається
З далечини
В рідні простори
На поклик струни!

Слухає поле далеке
Вухом, що в темряві скрес,
Чую, грохочуть бандури
Голосом Божих небес.
Чую, ідуть музиканти -
Наші незрячі вожді.
Боже, то поміч єдина
В нашій сумній ворожді...

Київ на горах світліє,
Наче з води він встає,
Боже, це ти об'явився,
Серце осяяв моє!
Звуки бандури степами
Дзвонять немов голоси,
Ніч проминає поволі,
Довга, як темні віки...

В зоряних далях
Душа моя літає,
Іншого світу
Душа моя шукає,
Та повертається
З далечини
В рідні простори
На поклик струни!
На поклик струни!

Поділитись сторінкою: