Не забувай, сину

В жалобі нація притихла,
Свічки на кожному вікні.
Голодомор – найбільше лихо –
Був у тридцяті ті страшні.

Горе нечуване, горе народне.
Пам'яті біль нас єднає нехай.
Скільки років не минуло відтоді –
Не забувай, сину, не забувай.

Мовчить країна, слів не треба,
В них біль мільйони не вмістять.
Лиш молитви сердець – до Неба,
Й свічки горять, горять, горять...

Свічки запалені рясніють,
Їх ставлять руки молоді.
Свічки на вікнах – є надія,
Що не повторимо біди.

Поділитись сторінкою: