Згадка зеленого дня

Згадка зеленого дня
Знову сюди мене кличе.
Йду по траві навмання,
В небо сховавши обличчя.
Поміж купальських отав
Слухаю райдужні трелі,
Де промінець малював
Літа м'які акварелі.

Де промінець малював
Літа м'які акварелі...

Знов одяглися слова
У голубе і зелене,
Тихо шепоче трава
Казку про тебе й про мене.
В казці щасливий кінець,
Смутку нема і зітхання.
Йду по траві навпростець
До молодого стрічання.

Йду по траві навпростець
До молодого стрічання...

До осяйної жаги
Хилиться листя кленове.
З'єднує два береги
Човник моєї любові.
Спогад, немов чаєня,
Голосом кличе незвичним.
Казка зеленого дня
Знову сюди мене кличе.

Казка зеленого дня
Знову сюди мене кличе...

Поділитись сторінкою: