Вже минає весна

Вже цвіте молочай,
Ніби сонцем налитий по вінця.
Краю мій, вибачай,
Що не мав я коли надивиться
На жита і льони,
На барвінки твої і ромени...
Кличу знов здалини, кличу знов здалини, |
Кожну квітку зову поіменно.             | (2)

В дорогій стороні,
Де на щастя зозулі кували,
Духмянів не мені
Срібен дощик ласкавих конвалій.
Там, де вітер шукав,
Громом гуркає обрій сердито,
Що у травах-шовках, що у травах-шовках |
Я не встиг по росі походити.           | (2)

На відході весна,
Бо вже літо заручене з нею,
Чи не знає вона,
Що й зелом дорожу, мов ріднею.
На всі весни й літа
Там судилось душі вкорениться,
Де жасмін виглядав, де жасмін виглядав, |
Та й осипався в отчу криницю.           | (2)

Поділитись сторінкою: