Може це ти?

В присмерку саду двоє стоять,
Слово знайоме повторюють наче...
Може, це ти, а, може, це я –
Може, це юність відлунює наша?..

Тиша торкає струну ручая,
Тільки і він про усе не розкаже...
Може, це ти, а, може, це я –
Може, це юність відлунює наша?..

Нічка закрила крилом темноти
Щиру розмову, що зорями в'яже...
А, може, це я, а, може, це ти,
Може, це юність відлунює наша?..

Так захотілось за ними піти,
Випити знову солодку цю чашу...
Може, це я, а, може, це ти –
Може кохання відлунює наше?..

Поділитись сторінкою: