Голос землі

Ангел впав із небес, його збили плювком.
Не Ісус, не воскрес, він потік молоком.
Пересохлим струмком мертві душі ідуть.
Передвижники ком, вони моду несуть.

Лихоманить-пече, сонце палить згори.
Де ж те мужнє плече, що здолає вітри?
Поверне їх сюди, прохолодні-п'янкі,
Але дух ще худий, а опори хиткі.

Рани мертва вода всі затягне за мить,
А живою водою правди час прилетить.
Упріває Земля, її голосом ллю
Її пісню в гілля, де насаджено тлю.

Відсахнеться душа, тля умить відпаде,
Де вогонь зло лишав - рясна злива впаде.
Упріває Земля, стогін в маси нести
Нині змушений я, щоб почув мене ти.

Щоб почув мене ти, щоб вже не зволікав,
Щоб продовжив іти до ранкових заграв.

Поділитись сторінкою: