| |
На стіні у мене скрипка
Сірим порохом припала,
І давно вона не грає,
Бо всього лиш дві струни.
На стіні у мене скрипка
Та давно вона без діла,
Бо й смичок повиснув поряд,
Не торкаючись її.
А колись вона співала,
а колись вона дзвеніла,
А колись вона ридала,
Лиш тепер вона мовчить.
А за вікнами лунає
Музика ясної днини,
І така ж у неї сила -
Непоборна, як життя!
І дивлюся я на скрипку,
І тремтить у мене серце,
І заграти я бажаю,
Тільки як же тут заграть?..
От візьму я одягнуся
Та подамся поміж люди,
Їхню музику почую
Та дзвінких дістану струн.
А тоді прийду до дому,
І зніму з стіни скрипчину,
Постираю з неї порох,
Потім струни почеплю,
Довго-довго ладить буду,
Підкручу колки у неї,
І живицею намажу я
Засмучений смичок.
А вона, мов неохоче,
Тихо-тихо стрепенеться,
Потім раптом озоветься
На мільйони голосів.
А тоді заплющу очі,
А тоді махну рукою,
І заграю вам такої,
Що здивуєтесь усі!
А за вікнами лунає
Музика ясної днини,
І така ж у неї сила -
Непоборна, як життя! Поділитись сторінкою: 
| |
