Панянки гонорові

Над містом з поза-ранку
Сміявсь веселий дощ.
В кав'ярні дві панянки
Шепталися про щось.
І я, забувши каву,
Тихцем дививсь на них,
Чорняву чи біляву
Все вибрати не міг.

Приспів:
Ох, панянко, панянко зі Львова,
І чого ти така гонорова?
Я все квіти ношу і прошу, і прошу:
-Ну, скажи ти мені хоч півслова
Ох, панянко, панянко зі Стрию,
Подаруй ти хоча би надію.
На мороз поверне - ви покличте мене -
Може, я вас обох обігрію.

Скажу, добірне панство,
Я сам того не ждав -
Хотів чорняву вкрасти,
Але ж біляву взяв,
Бо гонор цей дівочий
Тоді я полюбив.
Тепер удвох вуркочем,
Як львівські голуби.

Приспів.

Ох, панянки зі Стрию та Львова, -
Кожну з вас я любити готовий.
Та признаюся вам, я шляхетний і сам,
І ще  більше, ніж ви, гоноровий!

Поділитись сторінкою: