А сад цвіте

Покохай мене. Й за десять літ –
Аж тоді, коли я білим стану, --
Разом ми  по-іншому поглянем
На оцей одвічно юний світ.

Приспів:
А сад цвіте.
Весна на нашій вулиці.
Почім роки, почім моя печаль?
Тополя до вікна твого притулиться,
як ти колись –
щокою до плеча.
А сад цвіте, а сад не відцвіта,
Хоч бродить світом осінь золота.

Витре смуток пройдених доріг,
Світла, радісна усмішка сина
Вкотре я скажу тобі: "єдина",
І запрагну губ п'янких твоїх.

Приспів.

І нехай мине десяток літ,
Коли душу нагло вжалить втома,
Я з польоту заверну додому
І збагну, що ми створили світ...

Приспів.

Поділитись сторінкою: