Вічний вогонь

На землі своїй маєм недарма
Ми священних місць немало!..
Але серед них другого нема,
Щоб за душу й серце брало
Так, як той вогонь, що, неначе птах,
На вишневих наших тріпотить вітрах
Нагадом палким,
Вдячним і терпким
Про загиблих - нам, живим!
Сплачено за все по страшній ціні!..
Як же ж гірко пахнуть наші полини...
І горить вогонь, пам'яті вогонь, вічний вогонь!

Скільки із свинцем тут дощів пройшло,
Гроз гарматних пронеслося!..
Скільки ж тут бійців в землю полягло -
Ще ніхто не знає й досі...
Плавився метал, дибився бетон,
Билися на смерть і взвод, і батальон,
Як в часи борінь
Давніх поколінь
Бились сотня і курінь!
По високій все сплачено ціні!..
Як же ж гірко пахнуть наші полини...
І горить вогонь, пам'яті вогонь, вічний вогонь!

Ой, червоно ж як пломеніє мак
Здавна скрізь на Україні!..
І, неначе кров наших всіх атак,
Глід палає і калина...
Бо з землі ростуть, що і дотепер
Повна тої крові, повна через верх,
І свята та кров
Ними знов і знов
Нам нагадує немов
По якій за все сплачено ціні!..
Як же ж гірко пахнуть наші полини...
І горить вогонь, пам'яті вогонь, вічний вогонь!

Поділитись сторінкою: