Не розділене щастя

Над закоханим серцем гарячим
Гріє руки заплакана осінь
І свій погляд нестримний, незрячий
Повертає до мене і просить:
  "Дай хоч іскорку серця живого
  І тепла від прадавнього Данко,
  І кохання святого земного,
  Що пала, як зоря на світанку".
    "Дай хоч іскорку серця живого
    І тепла від прадавнього Данко,
    І кохання святого земного,
    Що пала, як зоря на світанку".


Я несу в своїх ніжних долонях
Це палаюче серце, коханий.
Вже й зима забіліла на скронях,
Я тебе все чекаю, чекаю.
   Ти прийдеш, коли сонце зів'яне,
   І дощі заколишуться дрібно.
   Я не знаю, коханий, не знаю,
   Чи тобі цей дарунок потрібний?...
   .................................

...Роздаю всім вогонь Прометея:
І дібровам, й багряному листу.
Я ділюся любов'ю своєю,
Як гаї калиновим намистом.
  А коли раптом холодно стане,
  Хай зігріє нас бабине літо.
  Не розділене щастя, коханий,
  Жовтим смутком блукає по світу...
    А коли раптом холодно стане,
    Хай зігріє нас бабине літо.
    Не розділене щастя, коханий,
    Жовтим смутком зоріє над світом...

Поділитись сторінкою: