Балада про повстанця

Ой ударила куля
Повстанця в чоло -
Сколихнулося небо,
Сколихнулось село.
І у полі широкім       |
Поміж квітів і трав,   |
Наче ясен високий,     |
Повстанець упав.       | 2

Як побачив це лихо
Вітерець степовий,
Запитав його тихо:
- Чи ти, друже живий?
Та стрілець тому вітру |
Жодних слів не повів,  |
Тільки маком червоним  |
Серед поля зацвів.     | 2

- Ой, скажи ще, вояче,
Чий ти муж, чий ти син?
Чому нині так плаче
За тобою Волинь?..
Та стрілець тому вітру
Жодних слів не сказав,
Тільки маком червоним
Серед поля зітхав.
Вітер знову питався:
- Чи у тебе є брат?
Звідкіля ти добрався
До високих Карпат?
Та стрілець тому вітру  |
Жодних слів не повів,   |
Тільки маком червоним   |
По Вкраїні зацвів...    | 2

Поділитись сторінкою: