За нашою слободою

За нашою слободою (2)
Родить жито з лободою.

Родить жито ще й пшениця; (2)
А чом козак не жениться?

Посилає мене мати (2)
Зеленого жита жати.

Не подоба мені, мати, (2)
Зеленого жита жати;

Та подоба мені, мати,
Кониченька осідлати,
На Вкраїну поїхати.

Ой поїхав на Вкраїну, (2)
Пустив коня на долину,

А сідельце - на калину, (2)
А сам ляжу на годину.

Ой хто мене вірно любить, (2)
То той рано мене збудить!

Ой добрая годинонька:
Десь узялась дівчинонька,
Білявая на личеньку,

Та полола пшениченьку, (2)
Та вирвала травиченьку,

Та вдарила по личеньку: (2)
"Вставай, вставай, козаченьку,

Вставай, вставай: годі спати, (2)
Бо вже коня не видати!"

Поділитись сторінкою: