Земля й Небеса

Я дивився на місяць вечірній,
Він купався у чистій воді.
Його хвилі гойдали помірно
І несли в невідомі світи.

Я дивився на зорі яскраві,
А вони, мерехтіли, звали,
Говорили щось ніжне, ласкаве,
Усміхалися людям Землі.

Я дивився у небо похмуре,
Там згустилися хмари страшні.
Набиралася силоньки буря,
В блискавицях зривались дощі.

Я на сонце хотів подивитись,
Та підвести очей не зумів.
Лиш промінням його був омитий,
Оновився мов квітка від злив.

Подивіться у далеч-далеку,
Там з'єднались Земля й Небеса.
А високо, високо лелеки,
Їм видніша із верху краса.

Поділитись сторінкою: