Я знаю нам не бути

Краси твоєї чудодійний світ
Бентежить серце і милує око,
Немов весняний медоносний цвіт,     |
Що пролітає понад зір високо.       | (2)

Уста, що в усмішці зімкнулись,
І руки, що підносять до небес
Усіх, кого вони лишень торкнулись,  |
Той переміг і той воскрес.          | (2)

І кожне слово, як бальзам на душу,
Підносить думку і мені стає
Вже не переливки, бо я сказати мушу,|
Та серце мені слово не дає.         | (2)

Твій стан – тополі дивної окраса
Й голівонька, як макове зерня.
Ти на чудове і прекрасне ласа,      |
Граційна й ніжна – миле кошеня.     | (2)

Та все ж мені до тебе ще далеко,
І не прийму я відповіді "ні".
А ти для мене в небі ще лелека
А не синиця в моїм рукаві.

Поділитись сторінкою: