Кобзар

На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає,
Кругом хлопці та дівчата,
Як мак процвітає.

Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками.

Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці,
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.

Грає кобзар, виспівує —
Аж лихо сміється...
"Була колись Гетьманщина
Та вже не вернеться..."

Умовк кобзар, сумуючи,
Щось руки не грають,
Кругом хлопці та дівчата
Слізоньки втирають.

Пішов кобзар по улиці,
З журби як заграє!
Кругом хлопці навприсядки,
А він вимовляє:

"Нехай буде отакечки!
Сидіть, діти, у запічку,
А я з журби та до шинку,
А там найду свою жінку!
Найду жінку, почастую,
З вороженьків покепкую!"

Поділитись сторінкою: